В межах спецпроєкту «Decathlon Tough Athletics Awards 2025» олімпійська чемпіонка в стрибках у висоту Ярослава Магучіх дала цікаве інтерв’ю.
Про чемпіонат України:
«Насправді змагання були дуже довгими — ми дві години просто сиділи. Потім ситуація з Катериною (Табашник Катерина зазнала травми під час виступу на чемпіонаті України в Києві), звичайно, вибила, тому що ми спілкуємося і хвилюємося одна за одну. А тут вона лежала на маті, і ти не знаєш, що робити. І як після цього ще налаштовуватися на свої стрибки і посміхатися в секторі… Це теж зіграло свою роль».
Про тренування в Дніпрі:
«Насправді в мене була задача психологічно повернутися і відновитися, тому що вдома набагато краще — свої люди, своя атмосфера, рідні, подруги, мій кіт, який теж допомагав у відновленні. Я намагалася не зважати на складнощі, але, звичайно, було непросто. Тренуватися у спортивній школі, коли щось летить і є ракетна небезпека — це складно. Плюс не було опалення, як і в багатьох. У Дніпрі я тренувалася у двох парах теплих штанів, двох кофтах, і моя ковдра, якою я користуюся на змаганнях, теж була зі мною. Але, напевно, це загартовує. Мені не вистачало рідного вайбу — поспілкуватися з тренерами, з дітьми, які приходять тренуватися, і відчувати, що ти для них мотивація працювати й виступати далі».
Про тренування в Дніпрі:
«Насправді в мене була задача психологічно повернутися і відновитися, тому що вдома набагато краще — свої люди, своя атмосфера, рідні, подруги, мій кіт, який теж допомагав у відновленні. Я намагалася не зважати на складнощі, але, звичайно, було непросто. Тренуватися у спортивній школі, коли щось летить і є ракетна небезпека — це складно. Плюс не було опалення, як і в багатьох. У Дніпрі я тренувалася у двох парах теплих штанів, двох кофтах, і моя ковдра, якою я користуюся на змаганнях, теж була зі мною. Але, напевно, це загартовує. Мені не вистачало рідного вайбу — поспілкуватися з тренерами, з дітьми, які приходять тренуватися, і відчувати, що ти для них мотивація працювати й виступати далі».
Ірина Геращенко повернулася після декрету у 30 років і показує хороші результати. А ти вже замислювалася про те коли хочеш стати мамою?
«Ні, у найближчому майбутньому — точно ні, до Лос-Анджелеса не планую. У мене є племінниця, є діти у кумів — поки що цього достатньо. Я більше схиляюся до європейського підходу: спочатку пожити, облаштуватися, а потім народжувати дітей. Іра — молодець, вони з чоловіком цього хотіли, це їхнє спільне рішення. А я ще хочу пострибати».
Ти вже давно висловлювала свою позицію щодо Бубки. Як зараз прокоментуєш історію Владислава Гераскевича та його вчинок?
«У мене давня і стійка позиція. А щодо Гераскевича — він, напевно, знову об’єднав усіх українців. Ми знову відчули єдність і підтримку одне одного. Дуже несправедливо, коли не дозволяють нести пам’ять про атлетів, які загинули, і називають це політичним жестом. Це наша пам’ять про людей, які віддали життя. Там були люди, яких я знала особисто — Володимир Андрощук, наш легкоатлет, і боксер Максим Галінічев, який був зі мною на Юнацьких Олімпійських іграх – я пам’ятаю як дивилася його виступ. Дуже прикро, коли спортсменам інших країн дозволяють виходити з фотографіями чи з прапором Росії на шоломі, а українцям — ні. І тут ти відчуваєш цю несправедливість. Тому я насправді дуже вдячна Владиславу Гераскевичу за позицію — це справжня позиція українця».
