МУРЕНКО Іван Антонович (28.09.1914 – 31. 12. 1991)

Спортивні звання та статуси: Майстер спорту УРСР, суддя всесоюзної категорії, Заслужений тренер УРСР.

Загальна характеристика та спортивна кар’єра

Іван Антонович Муренко — видатна постать в історії українського та радянського спорту, який пройшов блискучий шлях від успішного атлета-практика до видатного тренера міжнародного рівня.

У 1930-х роках він заявив про себе як один із найсильніших бігунів на середні та довгі дистанції:

• Чемпіонати СРСР: виборов бронзову медаль у бігу на 1500 метрів (1936 рік) та срібну медаль у бігу на 3000 метрів із перешкодами (1938 рік).
• Республіканські змагання: став багаторазовим чемпіоном України протягом 1937–1938 років, демонструючи найкращі результати на дистанціях 1500 та 5000 метрів.

Тренерська діяльність та внесок в олімпійський рух

Найбільшого визнання Іван Муренко здобув на тренерській ниві завдяки своєму таланту розкривати потенціал вихованців та виводити їх на світову арену. Його робота заклала фундамент для високих олімпійських досягнень української легкої атлетики.

Хронологія олімпійського успіху вихованців:

XV Літні Олімпійські ігри в Гельсінкі (1952 рік):
Перший серйозний міжнародний успіх вихованців тренера. Його підопічні Микола Бєлокуров (дисципліна — біг на 1500 метрів) та Федір Марулін (дисципліна — біг на 3000 метрів із перешкодами) вибороли право представляти країну на Олімпіаді, де обидва дійшли до етапу кваліфікації.

XVII Літні Олімпійські ігри в Римі (1960 рік) — Тріумф року:
У 1950-х роках у Дніпропетровську Іван Антонович розгледів унікальний талант у звичайній студентці технікуму — Людмилі Лисенко (Гуревич). Результатом їхньої багаторічної та наполегливої спільної праці став історичний тріумф на Олімпіаді в Римі. Людмила виборола золоту медаль у бігу на 800 метрів, одночасно встановивши новий світовий рекорд.